Матеріали
Українського інституту національної пам’яті
ПОЧАТОК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДЛЯ УКРАЇНИ
1 вересня 1939 року, через тиждень після підписання договору про ненапад із СРСР (так званого пакту Ріббентропа-Молотова) нацистська Німеччина вторглася на територію Польської держави, розпочавши найбільшу та найкривавішу трагедію людства – Другу світову війну. 17 вересня 1939 року у війну на боці нацистського агресора вступив СРСР. Українські землі з перших днів опинилися в епіцентрі бойових дій, тому для українців ця війна почалася саме 1 вересня.
І. Історична довідка:
Для України Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року. Українці у складі польської армії вступили у бій вже 1 вересня 1939 р., а українські міста Львів, Самбір та Дрогобич зазнали бомбардувань німецькою авіацією у перші дні війни. Частина української етнічної території була окупована нацистами в перші тижні війни.
1 вересня 1939 р. – Німеччина вторглася у Польщу, що означало фактичний початок Другої світової війни. 3 вересня війну Третьому Рейху оголосили союзники Польщі Великобританія та Франція, але збройного протистояння агресору не розпочали, обмежившись на цьому етапі економічними і політичними санкціями.
Без підтримки західноєвропейських союзників польське військо змушене було відступати на схід, углиб країни. 8 вересня перші німецькі підрозділи досягли Варшави. Оборона польської столиці тривала 20 днів.
17 вересня 1939 р., відповідно до домовленостей із Гітлером, на територію Польської держави зі сходу увійшли радянські війська (т.з. «визвольний похід у Західній Україні та Західній Білорусії»). Того ж дня ними були зайняті Тернопіль та Рівне, наступного – Коломия, Станіславів (Івано-Франківськ) та Луцьк.
До 20 вересня Львів був оточений нацистами, а 22 – до міста підійшли підрозділи Червоної армії, які допомогли Вермахту добити оборонців Бресту. 22 вересня 1939 р. там відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад Вермахту та Червоної армії. 24 вересня радянські й німецькі війська здійснили спільну операцію з оточення польських з’єднань під Замостям. 28 вересня впала Варшава.
Перетин Червоною армією державного кордону Польщі означав фактичний вступ Радянського Союзу у Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини.
Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 р. підписанням останніми договору про дружбу і кордон.
Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між Третім Рейхом і СРСР до складу Радянського Союзу у 1939 році були включені території Західної України та Західної Білорусії, а в 1940 році – країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина.
Наприкінці 1939 р. СРСР здійснив напад на Фінляндію, розв’язавши радянсько-фінську війну 1939–1940 рр., за що був оголошений агресором і виключений з Ліги націй 14 грудня 1939 р.
Радянський Союз з вересня 1939 року по червень 1941 року залишався союзником Третього рейху, поставляючи йому необхідні для ведення агресії в Європі сировину, матеріали, інформацію.
Нагадуємо, Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей. Упродовж 21 місяця цієї війни СРСР та Третій Рейх виступали як союзники, а від 22.06.1941 вступили у військову конфронтацію, що увійшла в історію як німецько-радянська або, в радянській історіографії, Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. Цей конфлікт не є тотожний поняттю Другої світової війни. Війна між СРСР і Третім Рейхом була складовою більш широкого хронологічно і географічно глобального конфлікту, про що раніше дуже часто забувала згадувати радянська історіографія, а тепер – російська пропаганда.
Отже, поняття Великої Вітчизняної війни - це російський пропагандистський міф!!!
З нагоди травневих свят приведу два приклади з літератури.
Російський поет О. Твардовський у вірші "Мене вбито під Ржевом" писав:
Завещаю в той жизни
Вам счастливыми быть
И родимой отчизне
С честью дальше служить.
Горевать — горделиво,
Не клонясь головой,
Ликовать — не хвастливо
В час победы самой.
И беречь её свято,
Братья, счастье своё —
В память воина-брата,
Что погиб за неё.
Французький письменник А. Камю в романі "Чума"(про Рух Опору у Франції часів ІІ світової війни) наголошував:
"А втім, він (доктор Ріє) розумів, що ця хроніка не
може бути тільки свідченням того, що треба було вчинити і що, безперечно, повинні
чинити всі люди всупереч страху з його невтомною зброєю, всупереч усім особистим
мукам, що повинні чинити всі люди, які через незмогу стати святими і, відмовляючись
прийняти лихо, намагаються бути зцілителями.
І справді, дослухаючись до радісних криків, що долинали з центру міста, Ріє згадав,
що будь-яка радість — під загрозою. Бо він знав те, чого не відала ця щаслива юрма і
про що можна прочитати в книжках: бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає,
десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона
терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі, у валізі, в носовичках та в паперах, і,
можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле
їх конати на вулиці щасливого міста."
Ми "ликовали" протягом скількох років, і що маємо - війну в Україні. Тож ПАМ'ЯТАЙМО, яка небезпечна "бацила" війни!
Указом в Україні встановлюється День пам’яті та примирення, який повинен відзначатися щороку 8 травня.
Понад два десятки років після відновлення незалежності України дата 9 травня святкувалась як “День Перемоги” за типово радянськими зразками. Внаслідок цього, а також за "сприяння" російської пропаганди, у інформаційному просторі нашої держави зберігалися старі, створені комуністичною пропагандою, та поширювалися народжені вже у нинішній Росії міфи про Другу світову війну, які мають на меті:
· викривлення історичної реальності задля посилення власного ідеологічного домінування;
· применшення ролі наших співвітчизників у війні;
· провокування політичних і суспільних конфліктів в Україні на історичному підґрунті;
· спекуляції щодо співпраці українських воїнів з нацистським режимом;
· спробу реабілітації злочинів комуністичного режиму.
Якщо звернутися до досвіду відзначення дат 8 і 9 травня у деяких країнах світу, то назви свят говорять самі за себе: у Великій Британії та країнах Співдружності – "День Перемоги в Європі" (7 травня); у Вірменії – "День Миру"; у Норвегії – "День визволення"; у Словаччині – "День перемоги над нацизмом"; у США – "День Пам’яті" (кінець травня); у Франції – "День Перемоги"; у Чехії – "Національний День".
22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення. У зв’язку з цим було визначено, що державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, щороку відзначати один або два дні (8 і 9 травня) як данину пам’яті всіх жертв Другої світової війни.
Україна обрала європейський шлях розвитку, що передбачає і прийняття європейських моральних і культурних цінностей, у тому числі у вшануванні пам’яті про жертв воєн і конфліктів. Європейський підхід – це передусім вшанування пам’яті усіх жертв війни для недопущення подібних трагедій у майбутньому.
Наш вибір за нами.
Немає коментарів:
Дописати коментар